Збираю посмішки людин, коли я містом чимчикую,
Дивлюсь на зорі повз хмарин, та щось таке собі міркую,
Про дивосвіт, повний пригод, про щастя, та про радість,
Про світ позбавлений турбот, де не існує заздрість.
І, раптом, відчуваю я, ще саме в цьому світі
Я був народжений, та жив, і далі буду жити!
Нехай хто як, а я - дурак, не бачу я погане.
Мабуть, це мені Бог дає, бо прокидаюсь рано (=
Беріть і ви з життя усе! Радійте та співайте!
Даруйте радість від життя! Щасливим бути не цурайтесь!
©ЖЬІВОТНАЕ 14.04.2007