2wild2live, 2rare2die.
іноді буває занадто самотньо...
сам себе не розумію. зараз я сторонюсь спілкування та нових знайомств, не виявляю ніякої ініціативи, щоб налагодити контакт, та й тих, хто бажає щось від мене, теж ігнорую..., до того ж, я ще й позбуваюсь старих контактів із неочікованою для самого себе швидкістю. зараз ви ще вважаєте мене своїм знайомим, а завтра я вже викреслюсь з вашого життя.
можливо ви цього і не помітите, бо я для вас ніколи не існував...
сам себе не розумію. зараз я сторонюсь спілкування та нових знайомств, не виявляю ніякої ініціативи, щоб налагодити контакт, та й тих, хто бажає щось від мене, теж ігнорую..., до того ж, я ще й позбуваюсь старих контактів із неочікованою для самого себе швидкістю. зараз ви ще вважаєте мене своїм знайомим, а завтра я вже викреслюсь з вашого життя.
можливо ви цього і не помітите, бо я для вас ніколи не існував...
для мене занадто важливим було минуле, більше ніж теперішнє та майбутнє.
а зараз я відчуваю потребу позбутись цього тягаря - позбутись вас... усіх, кого зможу.
я нікого не відштовхуватиму - достатньо буде просто не тримати.
в цьому нема нічого паганого. звичайні зміни в житті. новий крок у майбутне, до нових можливостей.
я так тебе розумію...
я навіть не знаю, що порадити...
просто всім серцем відчуваю твій стан, коли ти писав ці рядки...
викинув усі 'мертві души' з пам'яті. залишилось не більше сотні.